ЗМІНЮЄМО СВІТ
Іноді бракує слів, щоб передати емоції
Sad Animations
Ілюстраторка Ірина Мір з депресією зіткнулася несподівано. «Я не розумію, чому це сталося. У мене все було добре: чудове оточення, стабільний заробіток, дружня родина та кохана людина поруч», — розповідає російська художниця.
Ірина створила Sad Animations — набір стікерів для Повідомлень, що помітно виділяються з-поміж інших в App Store. Ця колекція анімованих персонажів ілюструє безліч складних почуттів і переживань: від повного виснаження та соціофобії до «заїдання» стресу. Просто неймовірно, наскільки влучно ці милі зображення передають різні емоції.
Одного разу 29-річну Ірину, яка працює фріланс-дизайнером у Чілі, раптом охопила тривога. «Неймовірна нудьга та апатія — ось, що я відчувала, — розповідає вона. — Здавалося, що немає сенсу жити, ніщо не приносило радості».
На той час Ірина разом із чоловіком Іваном вже три роки як жили у Чілі, далеко від рідного їм Санкт-Петербургу. Раніше в неї ніколи не було проблем психічного характеру, і навіть ніхто з її друзів не стикався з чимось подібним.
Я не знайшла стікери, які могли б відобразити те, що я відчуваю.
Ірина Мір, ілюстраторка стікерів Sad Animations
Коли чоловік порадив Ірині звернутися до спеціаліста, вона вирішила спробувати метод терапії прийняття та відповідальності.
«Це дає вам усвідомленість, щоб контролювати свій емоційний стан. Тобто головна мета — не подолати важкі переживання, а визнати їх і жити з ними, — розповідає Ірина. — Я змогла не тільки розібратися у своїх почуттях, а й пояснити їх іншим».
Ось так через пошуки способу вираження власної внутрішньої боротьби й народилася ідея створення Sad Animations. «Мабуть, здебільшого це була спроба висловити свої почуття найближчій людині», — зізнається художниця.
«Я переглянула безліч стікерів [в App Store]. Переважно це кумедні життєрадісні малюнки, — пояснює Ірина. — Але серед них я не знайшла таких, що могли б відобразити мої переживання. Тому і вирішила створити власні стікери, які б допомогли людям зі схожими проблемами».
Ірина вже працювала разом зі своїм чоловіком, який займається розробкою інді-ігор, і ці навички стали їй у пригоді: «Я навмисно малювала в мінімалістичному стилі. Мені не хотілося вкладати в персонажів якісь особисті риси, навпаки, вони мали бути схожими на всіх».
«Кожен стікер Sad Animations — це відтворення повсякденного настрою та думок у такому стані, — додає художниця. — Наприклад, об’їдання через стрес, коли просто не можеш відірватися від солодкого. Це зі мною траплялося не раз».
«В малюванні цих персонажів я знаходила втіху: робота над Sad Animations захоплювала та заспокоювала мене, — каже Мір.
«Думка про те, що я допомагаю іншим, надихала та спонукала не зупинятися. Я не намагалася зобразити негативні думки чи жалість до себе. Ідея полягала в тому, щоб точно передати нав’язливі стани та спробувати з ними впоратись. Ці стікери — не тільки спосіб самовираження, але й комунікація з тими, кому ви їх надсилаєте. Це змога відчути, що ви не самотні».
Думка про те, що я допомагаю іншим, надихала та спонукала не зупинятися.
Ірина Мір
Зараз Ірина почувається добре — вона навчилася контролювати напади депресії та тривоги. Вона у захваті, що її Sad Animations зібрали безліч позитивних відгуків користувачів. «Люди щиро дякували, — розповідає художниця. — Вони казали, що мої малюнки демонструють саме те, що вони відчували».
Цей проект так захопив подружжя, що вони вирішили поширювати знання про психічні розлади. «Ми збираємося заснувати некомерційну організацію, щоб завдяки інфографічним та навчальним іграм розповідати дітям віком від 8 до 12 років про психологічне здоров’я. Тепер це моя мета», — каже Ірина.